РЕАЛІЗМ НОВИЙ

РЕАЛІЗМ НОВИЙ - філософський напрям, який виник на підставі протиставлення т. зв. нового реалістичного підходу експансії ідеалізму в епістемології, що досягла свого піку на межі XIX та XX ст. (особливо у філософії Англії та США) К. ритичне вістря Р.н. щодо ідеалізму було спрямоване на редукцію ідеалістами об'єктів пізнання до самого пізнання. На противагу ідеалізму була висунута ідея нейтрального монізму, згідно з якою стверджувалось існування певних "нейтральних елементів", які обумовлюють як матеріальні, так і ідеальні об'єкти Х. ронологічно виникнення Р.н. пов'язується з опублікуванням статей амер. філософів Монтегю (1902) та Мура (1903), в яких кожен із них, на засадах власної філософської концепції, доводив відсутність жорсткої та однозначної залежності об'єкта пізнання від пізнавального відношення. У 1910 р. шестеро амер. філософів - Голт, Марвін, Монтегю, Перрі, Піткін, Сполдінг - оприлюднили в журналі "Journal of Philosophy" програму нового напряму, а двома роками пізніше (1912) вийшов том (за участю цього ж гурту філософів) під назвою "Новий реалізм". Приблизно у цей же період споріднені з Р.н. ідеї були обґрунтовані Джемсом у теорії "чистого досвіду", згідно з якою "чистий досвід" - це той нейтральний "матеріал", який може функціювати і як процес пізнання речей і як самі речі (див. річ). Під впливом Джемса позиції нейтрального монізму протягом певного періоду дотримувалися Рассел та Перрі (1876-1957). Суттєвим внеском Перрі до системи аргументації Р.н. був здійснений ним аналіз т. зв. "егоцентричної недоладності" (Egocentric predicament). Остання полягає у неможливості вилучити із нашого усвідомлення об'єкта усього того, що дія (процес) цього усвідомлення спричинила на об'єкт. Ігнорування "егоцентричної недоладності" призводить до підміни епістемологічного твердження (усе, що пізнається, водночас і мислиться) онтологічним (усе, що існує і пізнається, не лише мислиме).

див. реалізм новий

МОНІЗМ ( від грецьк. μόνοζ - один, єдиний) - філософський концепт, який визначає першість "одного", "єдиного" стосовно множинного (плюрального), різноманітного. Застосовується найчастіше у метафізиці, онтології, епістемології, соціальній філософії. Термін "М." увів в обіг Вольф у контексті дискусії з проблеми про співвідношення душі й тіла М. оністами він уважав тих філософів, які визнавали лише один бік цього співвідношення на противагу другому, тобто - або душу, або тіло. В історії філософії концепт М. невіддільний від плюралізму, але це не означає 1) що один із них завжди заперечує другий або його редукує; 2) що кожний із них не може бути самодостатнім. На рівні метафізики й онтології осмислення ситуації взаємного заперечення та несумірності М. і плюралізму притаманне філософії Парменіда. Виходячи із тези про тотожність буття і мислення, він стверджував, що мислення шукає в речах універсальності й тотожності, яким і є буття ("Одне", "Єдине"); чуттєвий досвід, що є мінливим, суперечливим і різноманітним, становить цілковиту видимість і, отже, небуття. У новітні часи прикладом жорсткого (редуктивного) М. є ортодоксальний марксизм, який усі процеси в природі, пізнанні й суспільних стосунках зводив до матеріального чинника. Найхарактернішою формою співвідношення М. і плюралізму в історії філософії є не стільки їх однозначне ("чисте") взаємовиключення (у межах однієї філософської концепції), як одночасне співіснування М. в одному аспекті та плюралізму - у другому. Так, у філософії Спінози М. співіснує із плюралізмом атрибутів; Ляйбніц, навпаки, був субстанційним плюралістом (визнавав множинність монад-субстанцій) та атрибутивним моністом (усі монади - це душі, тобто мають одну природу, яка є духовною). Виявом самодостатності М. є низка філософських концепцій під об'єднавчою назвою "нейтрального М." До них, зокрема, належить концепція "чистого досвіду" Джеймса та опертий на неї (частково) нейтральний М. Рассела. Останній у своїй праці "Аналіз свідомості" виходив із тези про нейтральну "речовину" (stuff), яка конституюється у фізичні або у психічні об'єкти, залежно від застосування до неї, відповідно, законів фізики чи психології. Ідея нейтрального М. (але не сам термін) присутня у концепції італ. філософа Ардиго (1828 - 1920); її також обґрунтовували - нім. філософ Риль, представники "нового реалізму" (див. реалізм новий).

(pc.)

збут, бірж., ком., ек. n ціна; курс; a ціновий; v призначати/призначити ціну; визначати/визначити ціну; оцінювати/оцінити; розцінювати/розцінити

грошова вартість, яка сплачується та отримується за одиницю (unit¹) товару, послугу, актив (asset¹) і т. ін.

═════════■═════════

accounting price розрахункова ціна; acquisition price ціна придбання; actual price фактична ціна; adjusted price скоригована ціна; administrated prices адміністративно встановлені ціни • директивні ціни • монопольні (керовані) ціни; admission price вхідна ціна • вартість входу • сума вхідної плати; advertised price оголошена ціна • рекламована ціна; agreed — узгоджена ціна; all-in price повна ціна; American Selling Price price американська продажна ціна; asked price курс продавців; asking price бажана ціна; auction price аукціонна ціна; average price середня ціна; balancing price рівноважна ціна; bargain price вигідна ціна; base price основна ціна • базова ціна; basic price вихідна ціна • основна ціна; basing-point price ціна в основному пункті; bedrock price остання мінімально можлива ціна • найнижча ціна; below-cost price ціна, нижча від собівартості; below retail price ціна, нижча від роздрібної; best price кінцева ціна • максимальна ціна; bid price ціна покупця • курс покупців; black market price ціна чорного ринку; blanket price загальна ціна; bottom price остаточна ціна; break-even price ціна без збитковості; budget price бюджетна ціна; buy back price викупна ціна; buyer's price ціна покупця; buying price купівельна ціна; call price ціна, за яку можна достроково викупити облігації; cash price ціна за готівку • ціна при оплаті готівкою; catalogue price каталожна ціна; ceiling price верхня межа ціни • максимальна ціна; closing price заключна ціна • ціна на час закриття біржі • ціна, яка зареєстрована при закритті біржі; commodity prices товарні ціни • ціни на готові вироби; competitive price конкурентна ціна • конкурентоспроможна ціна; competitor's price ціна конкуруючого підприємства; computer rental price орендна плата за користування комп'ютером; conditional price умовна ціна; consumer prices ціни на споживчі товари; contingent price не передбачена заздалегідь ціна; contract price договірна ціна; controlled prices регульовані ціни; conversion price ціна конверсії; cost price виробнича ціна • собівартість виробництва; current price поточна ціна; current market price поточна ринкова ціна; cut price знижена ціна; cut-rate price низька ціна • знижена ціна; delivered price ціна включно з доставкою; demand price ціна попиту; discount price ціна зі знижкою; disposal price ціна реалізації • ціна при ліквідації; domestic prices ціни внутрішнього ринку; duty-paid price ціна, яка включає мито; economy price знижена ціна; entry-limit price ціна, що обмежує вхід конкурентам; equilibrium price ціна рівноваги • ціна, що забезпечує рівновагу; estimated price орієнтовна ціна; everyday price повсякденна ціна; exchange price біржова ціна • біржовий курс; exercise price ціна реалізації опціону; exorbitant price позамежна ціна • надзвичайно висока ціна; expected price сподівана ціна; factory price ціна підприємства-виробника; factory list price ціна за прейскурантом підприємства-виробника; fair price помірна ціна • справедлива ціна; final price остаточна ціна; fire-sale price продаж за безцінь; firm price стала ціна • тверда ціна • твердий курс; fixed price призначена ціна • встановлена ціна; flat price однакова ціна; flexible price гнучка ціна • еластична ціна; floor price мінімальна ціна • найнижча ціна • нижня межа ціни; fluctuating prices ціни, які коливаються; food prices ціни на харчові продукти; forward price курс за строковою угодою; full price повна ціна • максимально можлива ціна; give-away price продаж за безцінь; going price теперішня ціна • нинішня ціна; going market price поточна ринкова ціна; gross price ціна-брутто; guaranteed price гарантована ціна; half price півціни; hire price ціна найму; hire purchase price ціна при купівлі на виплат; honest price справедлива ціна; House price біржовий курс; implicit price неявна ціна; importer price ціна імпорту; inflated price роздута ціна • підвищена ціна; inflexible prices негнучкі ціни • директивні ціни; initial price вихідна ціна • початкова ціна; inside price внутрішня ціна; intervention price ціна втручання; introductory price вхідна ціна; invoice price фактурна ціна; issue price випускна ціна • курс нового випуску цінних паперів; job price ціна на виконану роботу; launch price вивідна ціна • ціна в момент виведення товару на ринок; legislated price ціна, встановлена законодавчим актом; list price ціна за цінником • прейскурантна ціна; manufacturer's price ціна виробника; manufacturer's recommended price рекомендована ціна виробника; manufacturing price ціна фабрики-виробника; marginal price крайня ціна • гранична ціна; markdown price знижена ціна; marked price зазначена ціна; market price ринкова ціна • ринковий курс • курс біржі; market-clearing price рівноважна ціна • ціна, що забезпечує рівновагу попиту і пропозиції; market-determined price кон'юнктурна ціна; mark-up (price) націнка • підвищення (цін); maximum price максимальна ціна; mean price середня ціна; medium price середня ціна; minimum price мінімальна ціна; moderate price помірна ціна; modest price скромна ціна; monopoly price монопольна ціна; negotiated price договірна ціна; net price кінцева ціна • ціна нетто; newsstand price продажна ціна в кіоску • роздрібна ціна; nominal price номінальна ціна; normal price нормальна ціна; offer price курс продавців; offered price пропонована ціна; off-peak price ціна в період зниження торгу; opening price ціна на час відкриття біржі; option price ціна опціону; original price первісна ціна; package price ціна упаковки • ціна тари; parity price паритетна ціна; peak price ціна в сезон • максимальна ціна • ціна в піковий час • пікова ціна; pegged price штучно підтримувана ціна; preferential price пільгова ціна; premium price ціна, вища від номіналу • ціна з націнкою; present price існуюча ціна; probate price ціна акцій при нарахуванні податків згідно із судовим рішенням щодо спадкоємства • ціна активів померлої особи; producer's price ціна виробника; purchase price купівельна ціна • покупна ціна; quoted price котирувана ціна • ціна за розцінкою • зареєстрований на біржі курс; real price реальна ціна; reasonable price доступна ціна; recommended price рекомендована ціна; redemption price викупна ціна; reduced price знижена ціна; reference price довідкова ціна; regular price звичайна ціна; relative price відносна ціна; remunerative price вигідна ціна; replacement price ціна заміни; resale price ціна при перепродажу; reserve price відправна ціна • резервована ціна; retail price (r/р) роздрібна ціна; rock-bottom price найнижча ціна • дуже низька ціна • безцінь; runaway prices ціни, що швидко зростають; sale price ціна розпродажу; selling price (s/p) продажна ціна; set price призначена ціна • тверда ціна; settlement price розрахункова ціна; shadow price неявна ціна • тіньова ціна; share price курс акції • біржовий курс; shelf price продажна роздрібна ціна; short-term price короткочасна ціна; sinking price ціна реалізації опціону; slashed price урізана ціна • різко знижена ціна; sliding price змінна ціна • ковзна ціна; special price особлива ціна • пільгова ціна; special sales price пільгова ціна при розпродажу; spot price поточна ціна • ціна продажу; standard price стандартна ціна; standard unit price стандартна ціна за одиницю; standing price тверда ціна; starting price початкова ціна; sticker price ціна на наліпці • ціна на етикетці • прейскурантна ціна; store prices ціни в крамниці • магазинні ціни; strike price ціна реалізації опціону; subscription price ціна на передплату • передплатна ціна; suggested price пропонована ціна • ціна, пропонована для роздрібної торгівлі; suggested retail price рекомендована роздрібна ціна • пропонована роздрібна ціна; supply price ціна постачання • ціна пропозиції; target price цільова ціна • контрольна ціна; target selling price цільова продажна ціна; top price найвища ціна • максимальна ціна • найвищий курс цінних паперів; total price загальна ціна • сумарна ціна; trade price торговельна ціна; transfer price відпускна ціна; ultimate price остаточна ціна; unit price ціна за одиницю товару • ціна товарної одиниці; variable prices змінні ціни • нестійкі ціни; wholesale price оптова ціна; world market price ціна на світовому ринку

═════════□═════════

adjustment price регулювання цін; at a price за високу ціну • дорого; at popular prices за загальнодоступними цінами; at present prices за поточними цінами; bid and asked price ціна покупців і продавців; consumer price index; price-consumption curve крива залежності споживання від ціни; price discrimination цінова дискримінація; price elasticity цінова еластичність; price escalation зростання цін; price fixing встановлення ціни; price flexibility гнучкість цін; price fluctuation коливання цін; price increase підвищення цін; price index індекс цін; price less discount ціна за відрахуванням знижки; price level рівень ціни; price liberalization лібералізація цін; price list (PL) цінник • прейскурант; price parity паритетність цін; price per unit ціна за одиницю • ціна одиниці; price range діапазон цін; price ratio співвідношення цін; price-setting ціноутворення • встановлення ціни; price stabilization стабілізація цін; price subject to change ціна, яка підлягає зміні; price subsidy цінова субсидія; price support підтримка цін; price tag ціновий ярлик; price variation коливання ціни; price war цінова війна; retail price index (RPI) індекс роздрібних цін; to adjust prices врегульовувати/врегулювати ціни; to agree on the price погоджуватися/погодитися на запропоновану ціну; to bring down prices знижувати/знизити ціни; to cut prices знижувати/знизити ціни; to differ in prices відрізнятися за цінами; to drop in price дешевшати/подешевшати; to fall in price падати/впасти в ціні; to fix a price призначати/призначити ціну; to freeze prices заморожувати/заморозити ціну; to increase in price дорожчати/подорожчати; to increase prices підвищувати/підвищити ціни; to list price складати/скласти цінник • складати/скласти прейскурант; to mark a price призначати/призначити ціну • котирувати курс; to negotiate a price домовлятися/домовитися про ціну; to quote a price призначати/призначити ціну • встановлювати/встановити розцінку; to raise prices підвищувати/підвищити ціни; to reduce prices знижувати/знизити ціни; to scale down prices знижувати/знизити ціни; to set a price призначати/призначити ціну; to undercut a price збивати/збити ціну

ПЛАТОНІЗМ - традиція філософування, яка виходить із вчення Платона, в різних формах бере його за основу або слідує його головним теоретичним настановам. У П. вирізняють два головних значення. 1) П. у власному сенсі слова охоплює античний філософський дискурс, що продовжує платонівське вчення або використовує його теоретичний потенціал як основу власних концепцій С. хематично еволюція П. вкладається у три головні періоди: академічний, середній, новий. Академічний П. охоплює час безперервного існування платонівської Академії від смерті Платона (347 р. до н. е.) і до її зруйнування (у 86 р. до н. е. під час штурму Афін) та занепаду. Вже Ціцерон поділив історію Академії на два головних періоди: Стару і Нову академії (межею між ними є 265 р. до н. е., коли схолархом став Аркесилай). Пізніше виділяли Стару, Середню (від Аркесилая) та Нову (від Карнеада, бл. 160 р. до н. е.) академії; існували й інші поділи. П. до Аркесилая (Стара академія) перебував під значним впливом піфагорійської складової платонівського вчення (див. піфагореїзм) та розвивав передусім космологічні сюжети діалогу "Тимей". Схоларх Ксенократ (339 - 314 рр. до н. е.) увів поділ філософії на діалектику, фізику та етику, який став загальновживаним за доби еллінізму. Його наступники Полемон і Крантор зосередилися переважно на етичній проблематиці (трактат останнього "Про скорботу" започаткував жанр "утішань"). Завдяки Аркесилаю Академія і П. набували нового спрямування - через перехід на позиції скептицизму. Це було пов'язано з потребами теоретичної критики стоїцизму, засобом якої виступала діалектика. Новий етап цієї інтелектуальної боротьби припав на Карнеада (серед. II ст. до н. е.), котрому протистояв найвидатніший після Зенона лідер стоїцизму Хрисип (карнеадівська самооцінка - "без Хрисипа не було б і Карнеада"). Карнеад відмовився від категоричності Аркесилая у цілковитому запереченні "схоплюючих уявлень". Він вчить про три щаблі вірогідності (розважливості) суджень; останні слід не відкидати, а лише використовувати у статусі вірогідного знання. Академічний скепсис залишався панівним до поч. І ст. до н. е.; перегляд скептичної позиції намітився у схоларха Філона з Лариси (110/109 - 88? до н. е.) і повний відхід від неї мав місце у наступника Філона - Антиоха з Аскалона (висунув девіз "слідувати старожитному" - тобто відновити вчення Старої академії). На цій підставі період від Філона інколи називають Четвертою академією. Вона керувалась антиохівським проектом подолання розбіжностей головних філософських шкіл і поєднання їх у спільній теоретичній позиції; це призвело до торжества еклектизму. Відродження Академії після понад двохсотлітньої перерви припало на 176 р., було здійснене імператором Марком Аврелієм. Від цього часу вона проіснувала ще майже чотири століття і була заборонена у 529 р. візантійським імператором Юстиніаном С. ередній П. припадає на період від серед І. ст. до н. е. до поч. III ст. Після зруйнування Академії в Афінах П. був відроджений Евдором у Александрії. Для середнього П. характерна увага до трансцендентального, надчуттєвого світу ідей, що трактувалися в основному як думки Бога та іманентні форми речей. Переважає етична проблематика, але її розробка пов'язується з засадничим принципом "слідування Богу". Серед представників середнього П.: у І ст. - Трасилл, який розподілив платонівські діалоги по тетралогіях, і Філон Александрійський - засновник методу екзегетики; у II ст. - моралісти Плутарх Херонейський і Апулей, ритор Максим, автор "шкільного" викладу платонівського вчення Альбін, критик християнства Цельс та ін. Для більшості з прихильників цієї філософської школи П. є не систематично розроблюваним вченням, а загальнофілософською основою світогляду, яка стимулює оригінальну творчість. Середній П. існував, переплітаючись із неопіфагореїзмом. Становлення нового П. (неоплатонізму) пов'язане з Алексан-' дрійською школою платоніка Аммонія Саккаса (межа II - III ст.), учнями якого були Лонгін, Ориген, а також Плотин, котрий вважається його засновником О. днак, за свідченням Порфирія, основні плотинівські ідеї були сформульовані вже Аммонієм. Новий П. синтезував увесь тисячолітній розвиток античної філософії, інтегрувавши численні ідеї з інших пізньоантичних учень. Окрім Плотина, головними представниками нового Ц. є Порфирій, Ямвліх, Прокл В. ід 432 р. неоплатонізм стає вченням, прийнятим у афінській Академії. Переважно через неоплатонізм антична філософська традиція була засвоєна християнською думкою. Розроблений неоплатоніками теоретичний інструментарій став основою теологічних праць християнської патристики (Августин, Григорій Ниський та ін.). 2) П. у широкому сенсі слова охоплює всі ті вчення і напрями думки, що виникали під впливом філософії Платона та його античних послідовників (передусім неоплатоніків); інколи використовується також для позначення наближеності теоретичної чи світоглядної позиції до метафізичних настанов платонівського вчення. У цьому сенсі говорять про П. класичної патристики (особливо августинівської спадщини) чи середньовічного реалізму. Прикладом свідомого відродження вчення Платона є діяльність Флорентійської академії за доби Ренесансу (XV ст.), коли П. стає знаряддям теоретичної боротьби зі схоластизованим аристотелізмом.

ГУМАНІЗМ ( від лат. humanus - людський, людяний) - система світоглядних орієнтацій, центром котрих є людина, η самість, високе призначення та право на вільну самореалізацію. Г. визнає вивільнення можливостей людини, її благо критерієм оцінки соціальних інститутів, а людяність - нормою стосунків між індивідами, етнічними й соціальними групами, державами. У вузькому розумінні Г. - культурний рух доби Відродження, представники якого вбачали свій життєвий та історико-культурний ідеал в античній спадщині, утверджували новий світогляд, що характеризувався вірою в людину та її можливості; сприйняттям природи, з одного боку, як об'єкта естетичної насолоди, а з другого - використання її в практичних цілях. Засадничі принципи Г. виразно представлено у "Промові про гідність людини" (1496 р.) Піко делла Мірандоли. Людині тут відводилася привілейована роль в універсумі, хоч за змістом в цілому ці принципи були інтегративними щодо світського та релігійного тлумачення людини. Видатними гуманістами цієї епохи були Леонардо да Вінчі, Кампанелла, Бруно, Петрарка, Мор, Рабле, Коменський, Коперник та ін В. иникнення і розвиток гуманістичних ідей відбувалися не лише в Італії, а й по всій Європі, тому Відродження і Г. слід розглядати як загальноєвропейське явище, яке мало у різних країнах свої специфічні національно-культурні особливості. Зачинателями ренесансно-гуманістичної культури в Україні й видатними гуманістами XV - поч. XVII ст. були Юрій Дрогобич, Павло Русин із Кросна, Станіслав Оріховський, Шимон Шимонович, Севастян Кленович, Симон Пекалід, Іван Домбровсьций та ін. Майже всі вони більшою чи меншою мірою усвідомлювали свою національно-етнічну належність і дбали про укр. культуру незалежно від місця своєї діяльності. Соціально-культурна ситуація в Україні у пер. пол. XVI ст. сприяла поширенню і розвитку ідей раннього, або етико-філологічного Г., пов'язаного з вивченням і викладанням риторики, граматики, поезії, історії і моральної філософії на базі класичної античної освіти. Починаючи з друг. пол. XVI ст. укр. мислителі-полемісти дедалі частіше звертаються до проблем теології і натурфілософії, які хвилювали представників пізнього Відродження, а також релігійних реформаційних рухів у Європі Н. айбільш вагомим є внесок укр. гуманістів у розробку історіософської та суспільно-політичної проблематики. Історія розглядалася ними не як реалізація наперед визначеного божественного плану, а як людська драма в дії, як історія діянь визначних особистостей, що може бути корисною і для наступних поколінь. Головною рушійною силою історичного поступу вони вважали мудрість, розум, знання, освіту. Звеличуючи людину, гуманісти проголошували її рівною Богові. У річищі цієї традиції Конт у XIX ст. запропонував такий принцип "обожнення людськості". Такий підхід завжди ставив Г. перед небезпекою перетворитися на світоглядне й суспільно-культурне явище, підпорядковане абсолютизації людини як деміургу буття, покликаного всеосяжно панувати над природою. На противагу антропоцентричній зарозумілості суб'єкта світовідношення, через яку Г. обертається на свою протилежність, класична та сучасна інтелектуальна традиція містить підходи, яким притаманні ідеї співмірності людини й природи (Сковорода), "благоговіння перед життям" (Швейцер), розуміння сутності людини як такої, що причетна до "істини Буття" (Гайдеггер). Колізії класичного Г., викликані тенденцією до гілерантропоцентризму, спричинили й радикальніші спроби його перегляду. На думку Альтюссера, поняття самореалізації людини (як і увесь антропоцентризм) належить до ілюзій, або сфери ідеології, котрій має протистояти "теоретичний антигуманізм". Фуко, спростовуючи "химери" новочасного Г., пропонує відмовитися від антропологічного егоцентризму й говорить про "смерть людини" (того її образу, котрий переважав донедавна). Чи може бути людина деміургом, коли вона підпорядкована реаліям, незалежним од неї (за Фуко, реаліям праці, мови, зрештою самого життя)? Дане питання є наріжним для гуманістичного світорозуміння. Як засвідчує історія Г., воно залишатиметься відкритим, допоки існує людство. Сьогодні Г. став реальністю гетерогенного простору культури, зумовивши формування як концепцій загальнолюдських цінностей і цивілізаційних стандартів якості життя, так і необхідності взаємодії культур, їх постійного діалогу з метою збереження їхньої самобутності та зміцнення тенденції до взаєморозуміння і взаємозбагачення.

(mkt)

ком., марк. n ринок; a ринковий

1. система відносин, які виникають між покупцем і продавцем та завершуються операціями купівлі-продажу товарів чи послуг; ♦ поняття «ринок» можна охарактеризувати з погляду просторового аспекту (місцевий, регіональний, міжнародний та ін. ринки); функціонального (роздрібний продаж, оптова торгівля); видів продукції тощо; 2. група покупців даного товару чи послуги

═════════■═════════

active market активний ринок • жвавий ринок; agricultural commodities market сільськогосподарський ринок • ринок сільськогосподарської продукції; American market американський ринок; apparel market ринок одягу; auction market аукціонний ринок; Australian market австралійський ринок; bear market біржовий ринок, на якому спостерігається тенденція до зниження курсів • ринок «ведмедів» • біржа, на якій спостерігається тенденція до зниження курсів; bid market ринок продавця; black market чорний ринок; blocked market заблокований ринок • заморожений ринок; bond market ринок облігацій • ринок довгострокового позикового капіталу; brand-loyal market ринок, прихильний до марки; brisk market активний ринок • жвавий ринок; broad — активний ринок • жвавий ринок; bull market біржовий ринок, на якому спостерігається тенденція до підвищення курсів • ринок «биків» • біржа, на якій спостерігається тенденція до підвищення курсів; buoyant market ринок, який характеризується зростанням цін • зростаюча ринкова кон'юнктура; business market діловий ринок • ринок ділових підприємств; buyer's market ринок покупців • ринок, який характеризується зниженням цін; call money market ринок онкольних позик; Canadian market канадський ринок; capital market ринок капіталу; captive market захоплений ринок; cash market касовий ринок; central market центральний ринок; central wholesale markets оптові ринки сільськогосподарської продукції; closed market закритий ринок; commercial market торговельний ринок • комерційний ринок; commodity market товарний ринок • ринок товарів; common market спільний ринок; competitive market конкурентний ринок • ринок продавців, що конкурують; concentrated market концентрований ринок; congested market перевантажений ринок • переповнений ринок; consumer market ринок споживчих товарів; consumer goods market ринок споживчих товарів; control market контрольний ринок; conventional market традиційний ринок; core market первинний ринок • основний ринок; corn market ринок збіжжя • зернова біржа; credit market кредитний ринок • ринок кредитів; crowded market перенасичений ринок; curb market чорний ринок • неофіційний ринок цінних паперів; currency market валютний ринок; customer market ринок клієнтів; dead market млявий ринок • мертвий ринок; debt market ринок боргових зобов'язань; demographic market демографічний ринок • ринок демографічної групи; depressed market млявий ринок; deregulated market нерегульований ринок; desirable market перспективний ринок; developed market розвинений ринок; diet market ринок дієтичних продуктів; discount market обліковий ринок • дисконтний ринок; discount retailing market ринок роздрібної торгівлі за зниженими цінами; distant market віддалений ринок; domestic market внутрішній ринок; donor market ринок пожертводавців; dual exchange market валютний ринок з подвійним режимом (фіксованого і вільного валютного курсу); dull market млявий ринок; easy market легкодоступний ринок; editorial market редакційний ринок; educational market ринок навчальних послуг; employment market ринок робочих місць; entertainment market ринок розваг; equity market ринок акцій; established market стабільний ринок • сформований ринок; Eurocurrency market євровалютний ринок; expanding market зростаючий ринок • ринок, що розростається; exploratory market пробний ринок; export market експортний ринок; external market зовнішній ринок; farmer's market сільськогосподарський ринок • ринок сільськогосподарської продукції; fast-food market ринок продуктів швидкого приготування; financial market фінансовий ринок; flea market товчок • тандитний ринок (діал.) • блошиний ринок; food market ринок харчових товарів; foreign market закордонний ринок • зовнішній ринок; foreign exchange market ринок закордонної валюти; fourth market ринок четвертого ступеня; free market вільний ринок; freight market фрахтовий ринок; futures market ф'ючерсний ринок; global market всесвітній ринок • світовий ринок; gold market ринок золота; government market збут товарів та послуг державними установами; grain market ринок збіжжя • зернова біржа; grey market «сірий» ринок • неконтрольований грошовий ринок; growing market зростаючий ринок • ринок, що розростається; hard-sell market ринок з високою конкуренцією продавців; health care market ринок засобів охорони здоров'я; heterogeneous market неоднорідний ринок; high income market ринок покупців з високим доходом; home market внутрішній ринок; home video market ринок побутової відеоапаратури • ринок програм для побутової відеоапаратури; homogeneous market однорідний ринок; housing market ринок житла; illegal market нелегальний ринок; imperfect market недосконалий ринок; inactive market млявий ринок • застій на ринку; individual market окремий ринок; industrial market ринок товарів промислового значення • ринок промислових підприємств; information market ринок інформації; initial market початковий ринок; institutional market ринок організацій; insurance market страховий ринок; interbank market міжбанківський ринок; intermediate market проміжний ринок; internal market внутрішній ринок; international market міжнародний ринок; international monetary market міжнародний валютний ринок; introductory market ринок, на який виставляється новий товар; investment market інвестиційний ринок; job market ринок робочих місць; kerb market чорний ринок • неофіційний ринок цінних паперів; labour market ринок праці • ринок робочої сили; large market великий ринок; large-volume market ринок великого обсягу; legal market офіційний ринок; license market ринок ліцензій; lifestyle market ринок товарів, які відповідають різним стилям життя; limited market обмежений ринок; liquid market ліквідний ринок; livestock market ринок худоби; loan market ринок позик; loanable funds market ринок позичкового капіталу; local market місцевий ринок; locked market закритий ринок; low-end market ринок дешевих товарів і послуг; lucrative market прибутковий ринок; main market головний ринок • основний ринок; major market головний ринок • основний ринок; manpower market ринок робочої сили; mass market масовий ринок; mature market повністю сформований ринок; media market ринок засобів реклами; merchandise market товарний ринок; middle-class market ринок покупців середнього класу; mid-range market ринок товарів середньої вартості • ринок послуг середньої вартості; military market ринок продукції військового призначення; money market грошовий ринок; monopolistically competitive market ринок монополістичної конкуренції; monopolized market монополізований ринок; narrow market обмежений ринок • вузький ринок; national market національний ринок; nationwide market загальнонаціональний ринок; offered market ринок пропозицій; oligopolistic market олігополістичний ринок; one-sided market односторонній ринок; open market відкритий ринок; open-air market ринок під відкритим небом; organized market організований ринок; outside market зовнішній ринок; overseas market закордонний ринок; overstocked market перевантажений ринок; overt market відкритий ринок; parallel markets паралельні ринки; pegged market регульований ринок; perfect market ідеальний ринок • досконалий ринок; peripheral market периферійний ринок; personal market ринок товарів особистого споживання; potential market потенційний ринок; price-sensitive market ринок, чутливий до цін • ринок, який чутливо реагує на зміни цін; primary market первинний ринок • основний ринок • ринок сировини; produce market товарний ринок • базар; producer market ринок виробників • ринок товарів промислового призначення; productive market продуктивний ринок; professional market ринок професій; profitable market прибутковий ринок; property market ринок нерухомості; prospective market потенційний ринок; protected market захищений ринок; public market відкритий ринок; purchasing market ринок покупців; pure market чистий ринок; ready market ринок, на якому швидко продаються товари; real estate market ринок нерухомості; receptive market місткий ринок; recession-hit market застійний ринок • ринок зниження продажу; regional market місцевий ринок • регіональний ринок; regulated market регульований ринок; repurchase market вторинний ринок цінних паперів; resale market ринок перепродажу; reseller market ринок проміжних продавців • ринок перепродажу; residential market ринок домовласників • ринок житлових приміщень; restrictive market ринок з обмеженим попитом • ринок з тенденцією до монополії; retail market роздрібний ринок • ринок продажу в роздріб; rigged market маніпульований ринок; rural market сільський ринок; sales market ринок збуту; saturated market насичений ринок; secondary market вторинний ринок цінних паперів • другорядний ринок; securities market; selected market вибраний ринок; selective market вибірковий ринок; sellers' market ринок продавців • ринок, який характеризується підвищенням цін; sensitive market нестійкий ринок; services market ринок послуг; share market фондовий ринок • ринок акцій; shrinking market звужений ринок • ринок, що звужується; sluggish market млявий ринок; small market невеликий ринок; soft market ринок, який характеризується падінням цін; soft-drink market ринок безалкогольних напоїв; specialized market спеціалізований ринок; speculative market спекулятивний ринок; spot market ринок наявного товару; stagnant market млявий ринок; steady market стійкий ринок; stock market фондова біржа; strong market стійкий ринок; target market цільовий ринок; technical market ринок промислових товарів • промисловий ринок; territorial market територіальний ринок; test market пробний ринок; thin market неактивний ринок; third market ринок третього ступеня; tight market ринок з обмеженим попитом; tight money market ринок, який характеризується підвищеною ставкою відсотка; top market провідний ринок; total market загальний обсяг ринку • увесь ринок; trade market ринок сфери торгівлі • торговельний ринок; traditional market традиційний ринок; transport market транспортний ринок; two-tier market валютний ринок з подвійним режимом • двоярусний ринок; uncertain market нестійкий ринок; unsettled market нестійкий ринок; untapped market неосвоєний ринок; upbeat market ринок з аукціонним продажем; upscale market ринок споживачів, вищих від середнього рівня; urban market міський ринок; video market відеоринок • ринок відео-продукції; village market сільський ринок; volatile market нестійкий ринок • ринок, на якому ціни швидко змінюються; weak market «слабкий» ринок; wholesale market оптовий ринок; widely dispersed market розгалужений ринок; youth market

═════════□═════════

at the market за ринковою ціною • з урахуванням ринкової ціни; at today's market на сьогоднішній біржі; in line with the market відповідно до ринкового курсу; in the market на ринку; market access доступ до ринку; market analysis аналіз ринку; market and pricing policy ринкова і цінова політика; market area місце ринку; market capitalization ринкова капіталізація; market competition ринкова конкуренція; market concentration концентрація ринку • ринкова концентрація; market conditions ринкова кон'юнктура; market conduct ринкова поведінка; market crash біржовий крах; market development освоєння ринку • розширення ринку; market dominance провідне становище на ринку; market economy; market entry вихід на ринок • входження в ринок; market entry strategy стратегія виходу на ринок; market equilibrium ринкова рівновага; market exchange rate ринковий обмінний курс • ринковий валютний курс; market exit вихід з ринку; market factor фактор збуту • ринковий фактор; market failure недоліки ринкової системи • хиби ринкової системи; market fluctuation коливання цін на ринку • кон'юнктурне коливання; market fluctuation equalization fund фонд стабілізації ринку; market forces ринкові сили; market forecast прогноз ринкової кон'юнктури; market form форма ринку; market-geared за обліком ринку; market glut затоварювання ринку • перенасичення ринку; market grouping формування ринку; market information інформація про ринок; market interest rate ринкова ставка відсотка; market intervention ринкова інтервенція; market investigation кон'юнктурне дослідження; market leader товар, який має питому вагу в обороті ринку • ринковий лідер; market level рівень ринку; market maker особа, що реально впливає на стан справ на валютному чи фондовому ринку; market making scheme план впливу на ринок; market mechanism ринковий механізм; market monitoring моніторинг ринку • обстеження ринку; market niche ринкова ніша; market observer оглядач ринку; market operations ринкові операції; market operator біржовий маклер; market organization структура ринку; market-orientated орієнтований на ринок; market outlet канал реалізації • ринок збуту • торговельна точка; market penetration проникнення на ринок; market performance ефективність ринку • функціонування ринку; market place місце торгівлі • ринкова площа • ринок; market position стан ринку • становище ринку • ринкова кон'юнктура; market potential потенціал ринку; market power ринкова влада; market preview реклама товарів, які вступають на ринок; market price ринкова ціна • курс біржі • ринковий курс цінних паперів; market profile зріз ринку • аналіз потенційного ринку збуту за індивідуальною характеристикою; market promotion просування товару на ринок; market prospects перспективи ринку; market quotation біржове котирування • біржовий курс; market rate ринкова ставка • біржовий курс • ринкова норма • ринковий курс; market reaction ринкова реакція; market rent ринкова рента; market report огляд ринкової кон'юнктури • огляд стану ринку • ринковий звіт; market research аналіз стану ринку • вивчення ринкової кон'юнктури • дослідження ринку • аналіз ринкового потенціалу нового продукту • вивчення можливості ринку; market researcher дослідник ринку; market saturation насичення ринку; market section ринковий сектор; market segment ринковий сегмент • частина ринку; market segmentation сегментація ринку; market segregation відокремлення ринку; market-sensitive чутливий до коливання ринкової кон'юнктури; market share питома вага товару в обороті ринку • питома вага компанії в обороті ринку; market sharing поділ ринку • спеціалізація ринку; market sharing agreement угода про поділ ринку; market situation становище на ринку • стан ринку • ринкова кон'юнктура; market structure ринкова структура; market surveillance обстеження ринку • вивчення ринку; market survey обстеження ринку • вивчення ринку; market system ринкова система • ринкова економіка; markettarget price ринкова планова ціна • ринкова цільова ціна; market tendencies ринкові тенденції; market testing перевірка товару ринком • ринкові випробування; market transactions ринкові операції; market trend ринкова тенденція; market value ринкова вартість • курсова вартість • біржова вартість; on the market на ринку; to affect a market впливати/вплинути на ринок; to assess a market оцінювати/оцінити ринок; to bear the market грати на пониження ціни; to be in market продаватися; to be in the market for something бути потенційним покупцем чого-небудь • мати намір купити що-небудь; to branch out into a new market поширюватися/поширитися на новий ринок; to break into the market проникати/проникнути на ринок; to bring something on the market випускати/випустити що-небудь на ринок; to broaden a market розширяти/розширити ринок; to build up a market створювати/створити ринок; to bull the market грати на підвищення цін; to come into the market виходити/вийти на ринок; to come onto the market виходити/вийти на ринок; to command a market контролювати ринок; to congest a market переповнювати/переповнити ринок; to conquer a market завойовувати/завоювати ринок; to corner a market монополізувати ринок; to create a market створювати/створити ринок; to cultivate a market освоювати/освоїти ринок; to develop a market розвивати/розвинути ринок; to divide the market розділяти/ розділити ринок; to dominate the market переважати на ринку • домінувати на ринку; to enter the market виходити/вийти на ринок; to evaluate a market оцінювати/оцінити ринок; to expand a market розширяти/розширити ринок; to explore a market досліджувати/дослідити ринок; to find a market шукати/знайти ринок збуту; to find a ready market шукати/знайти швидкий збут; to flood the market наповнювати/наповнити ринок товарами; to force the market справляти/справити тиск на ринок; to gain access to the market одержувати/одержати доступ на ринок; to get access to the market одержувати/одержати доступ на ринок; to glut the market перенасичувати/перенаситити ринок; to hold a market підтримувати/підтримати ринок; to investigate a market досліджувати/дослідити ринок; to launch on the market випускати/випустити на ринок • пускати/пустити в хід; to manipulate the market впливати/вплинути на ринок; to meet with a ready market шукати/знайти швидкий збут; to monopolize the market монополізувати ринок; to open up new markets відкривати/відкрити нові ринки; to oust from the market витискати/витиснути з ринку; to overstock the market переповнювати/переповнити ринок; to preempt the market заздалегідь опановувати/опанувати ринок; to penetrate the market проникати/проникнути на ринок; to play the market спекулювати на біржі; to price oneself out of the market встановлювати/встановити підвищені ціни на ринку • визначати/визначити занадто високі ціни на ринку • переоцінювати/переоцінити що-небудь на ринку • встановлювати/встановити підвищені ціни на ринку і таким чином втратити своє місце на ринку; to put on the market випускати/випустити на ринок; to regain the market повертати/повернути ринок • знову оволодівати/оволодіти ринком; to retain the market зберігати/зберегти ринок; to rig the market впливати/вплинути на ринок • штучно знижувати/знизити ціни на ринку; to rule the market домінувати на ринку; to secure a market забезпечувати/забезпечити ринок; to seize a market захоплювати/захопити ринок; to segment a market розподіляти/розподілити ринок; to sound out the market випробовувати/випробувати ринок • перевіряти/перевірити ринок; to split the market розподіляти/розподілити ринок; to study the market вивчати/вивчити ринок; to sweep the market завойовувати/завоювати ринок; to take over a market захоплювати/захопити ринок; to test a market розвідувати/розвідати ринок; to win a market завойовувати/завоювати ринок; to withdraw from the market вилучити/вилучати з ринку • виходити/вийти з ринку

* * *

КОМУНІЗМ ( від лат. kommunis - спільний) - соціально-політичне вчення а) про особливу суспільно-економічну формацію - комуністичне суспільство, котре з необхідністю має прийти на зміну капіталізмові як закономірний наслідок історичного процесу; б) про основні риси комуністичного суспільства, умови та способи його формування. К. став ідеологією і практикою комуністичних партій, панівною офіційною ідеологією і практикою Радянського Союзу та країн т. зв. соціалістичного табору, має прихильників практично в усіх країнах. Як ідеологія К. виник у середині XIX ст., його засновниками були нім. мислителі Маркс і Енгельс (див. марксизм), продовжувачем у XX ст. - рос. політик Ленін. Найближчим ідейним джерелом К. виступив франц. і англ. утопічний соціалізм XVIII - XIX ст. К. називають також суспільство, засноване на засадах комуністичної ідеології. Згідно з цим вченням, основою комуністичної формації має стати суспільна власність на засоби виробництва, котра виникає внаслідок знищення всіх форм та проявів приватної власності і має визначати зміст та характер будь-якої сфери суспільного життя. На базі суспільної власності формується новий тип відносин суспільних, що унеможливить експлуатацію людини людиною, забезпечить соціальну рівність та добробут усіх членів суспільства, справедливий розподіл матеріальних благ за потребами, а також гармонійний розвиток суспільства в цілому. В процесі становлення комуністичної формації ліквідуються соціальні класи і прошарки, відмирають нацїі, зникає суспільний розподіл праці, яка перетвориться на першу життєву потребу. усувається відмінність між фізичною та розумовою працею тощо, внаслідок чого формується соціальна однорідність суспільства. Як стверджує комуністична ідеологія, відімре релігія і буржуазна мораль, відбудуться кардинальні зміни в інших формах суспільної свідомості, з'явиться новий тип людської самосвідомості, яка стане основним фактором мотивації та регулювання соціальної поведінки. На зміну інституту держави як інструменту придушення і панування одного класу над іншим має прийти громадське самоврядування, де управління людьми перетвориться в управління речами. Комуністичне суспільство у своєму становленні проходить дві фази: першу, нижчу - соціалізм, який є перехідним періодом від капіталізму до розвиненого К., містить в собі як пережиток залишки попереднього суспільного ладу, зародження і розгортання нових суспільних відносин, де утверджується принцип "від кожного за його здібностями - кожному за його працею"; другу, вищу - повний К., коли реалізуються всі комуністичні ідеали і панує принцип "від кожного за його здібностями - кожному за його потребами". Умовою перетворення суспільства на комуністичних засадах має стати непримиренна класова боротьба, соціалістична революція і встановлення диктатури пролетаріату. Надавши комуністичним ідеям певного філософського, історичного та економічного обґрунтування, засновники та їх послідовники оголосили своє вчення науковим К. Однак світовий розвиток подій у XX ст. та невдалі спроби запровадити першу фазу комуністичного суспільства в деяких країнах спростували ці претензії. На практиці "науковий К." виявився черговою утопією, простою декларацією, яка нездатна запропонувати ефективні природні форми втілення суспільних ідеалів і змушена вдатися до культивування насильства. Соціалізм як економічний та суспільно-політичний лад, що утворився в Радянському Союзі в результаті Жовтневої революції 1917 р. і тривалої громадянської війни в Росії, а потім - в країнах соціалістичного табору внаслідок Другої світової війни, будувався і утримувався за допомогою тотального насильства і масових репресій, жертвами яких стали десятки мільйонів людей. Досягши окремих позитивних зрушень в соціальній сфері, соціалізм радянського типу призвів до економічного занепаду, небаченого рівня експлуатації і зниження добробуту, зрівнявши більшість членів суспільства у бідності. Зневажено свободи і знехтувано права людини, пригнічено особистість, набула стійкості тенденція до науково-технічної та технологічної відсталості, виникла загроза самоізоляції від світового розвитку тощо З. акономірно, що перші послаблення репресій і спроби відродження громадянських свобод і прав у період т. зв. перебудови кінця 80-х рр. XX ст. відразу ж спричинили крах комуністичних режимів Ц. е дозволило більшості країн колишнього соціалістичного табору та пострадянських незалежних держав розпочати своє відродження шляхом поступового переходу до випробуваних світових стандартів розвитку — соціально орієнтованої ринкової економіки, що спирається на рівноправність усіх форм власності, в тому числі приватної, громадянського суспільства, верховенства прав людини і громадянських свобод, політичного та ідеологічного плюралізму, демократії. В своєму розвиткові ідеологія К. під впливом невдач комуністичної практики, історичних, етнічних, релігійних та інших особливостей окремих країн та регіонів зазнала істотних трансформацій і зараз там, де вона зберігає свій вплив, вар'юється від екстремістських форм до форм, близьких соціал-демократії.

МАТЕРІЯ (лат. materia - речовина) - категорія для означення об'єктивної реальності, незалежного від свідомості буття; в історії філософії ця категорія мала різний зміст. Початкові неоднозначні уявлення про М. як речовину (вода, повітря, вогонь і т.п.), що є підвалиною різноманіття плинного світу сущого, привели до питання - чи існує М. взагалі і якщо існує, то як самостійна сутність поза одиничними речами чи лише як можливість останніх. Платон вводить уявлення про безформне середовище, яке пізніше назвали "М." (hyle). Сам Платон використовував для його позначення різні терміни: "сприймаючий першопочаток", "годувальниця", "мати" В. ін розрізняв незриму, позбавлену форми, ірраціональну первинну М., як чисте становлення, і вторинну - чуттєво оформлену, рухому і плинну. Чиста ідея - первинна (чиста) М.; вторинна (чуттєво-плинна) М. - така структура платонівського світонородження, де ідея є дещо раціональне і вільне, а М. - випадкове і тому необхідне й неминуче ("Тимей"). Пізніше Плотин зазначав, що потреба у понятті М. з'являється лише там, де відбувається процес виникнення одного явища з іншого. Значну увагу проблемі М. приділяв Августин. М. у нього є суцільною невизначеністю: вона одночасно і "ніщо" і "дещо", "є" й "не є", повна відсутність форми і спроможність приймати різні форми. Антиномічний характер М., за Августином, обумовлює й антиномічність уявлень про неї: треба погодитися з тим, що її впізнаєш, не розуміючи, що де таке. Зрештою, Августин вважав М. створеною Богом. У новий час М. ототожнювалася з механічним субстратом (Гольбах, Гельвецій та ін.), саморухомою сутністю (Толанд, Спіноза). Берклі виступав з критикою поняття М. на тій підставі, що людське сприйняття здатне дати уявлення про окремі речі, але не про загальний їх речовинний субстрат. Якісно новий аспект у розуміння М. вніс марксизм, який, виходячи з матеріалістичного розуміння історії, звернув увагу на нередукованістьМ. до природних, зокрема фізичних явищ і речей. Енгельс заперечував існування "М. як такої" поза конкретними її проявами, розглядав М. як суперечливу, рухому єдність усього сущого. Ленін піддав критиці спроби інтерпретувати відкриття у фізиці на межі XIX - XX ст. як доказ можливості "зникнення М." Він визначав М. як категорію для позначення об'єктивної реальності, котра "дана у відчуттях", відбивається ними, але існує незалежно від них. З'ясування сутності М. відбувалося в історії філософії та науки при розгляді окремих питань: М. і субстанція; М. і свідомість (дух); М. і рух; М., простір і час; види і форми руху М. та ін. Матеріалісти ототожнювали М. з об'єктивною і самодостатньою дійсністю, субстанцією, універсумом, буттям, ідеалісти розглядали її переважно як субстрат, неістинну, минущу буттєвість, яка не має самостійного значення поза певним ідеальним чинником або відіграє негативну роль пасивного опору позитивним духовним інтенціям. XX ст. пов'язане, з одного боку, з намаганням редуктивного матеріалізму звести психічні процеси до фізичних і функціональнокібернетичних, з другого - з критикою редукціонізму, зокрема фізикалізму, і розробкою уявлень про структурно-емерджентну природу М. (критичний реалізм Селларса та ін.). Пробудження в останні десятиліття XX ст. інтересу до нестійких і нерівноважних процесів у природничих науках (синергетика, теорія катастроф та ін.), яке спостерігається і в сфері суспільного життя (проблеми геополітичних ризиків і загальноцивілізаційної динаміки, бурхливий розвиток конфліктології, стратегії перехідних процесів і кризових станів і т.д.) висуває на чільне місце питання трансформацій, межовості матеріальних процесів і, одночасно, проблему збереження їх самоідентичності. У цьому вимірі М. постає як "повнота", у якій відсутні абсолютно стійкі і незмінні утворення (речі, структури, рівні, відношення), актуальне перебуває у єдності з потенційним, а їх взаємоперетворення постає як перманентний процес оновлення дійсності; отож М. виступає як тотальність, або єдність, яка, розгортаючись у собі, залишається собі тотожною. Зазначений підхід набув розвитку в постнекласичній методології. У той же час для філософії XX ст. характерним є розчинення категорії М. в категорії буття або інших поняттях, призначення яких - зняти опозиції психологічного і фізичного, духу і М., суб'єкта й об'єкта, ідеї і речі ("нейтральні елементи досвіду" Шаха, "ціле" Сметса, "царина сутності" Сантаяни, "Бог" Тилліха, "думка про-" Гуссерля, "дике Буття" Мерло-Понті тощо).

ІСТОРІЯ ( від грецьк. ιστορία - дослідження, оповідь про минуле, пізнане) - 1) Реальний процес розвитку суспільства в цілому, його різновидів, окремих цивілізацій, етносів, країн, а також форм, сфер, явищ та інших виявів життєдіяльності суспільства. 2) Наука, що досліджує минуле суспільства з метою більш адекватного розумінння його сучасного та визначення перспектив розвитку в майбутньому. В реалізації й осягненні іманентного зв'язку, що має місце між означеними вище значеннями І., ключову роль відіграє філософія, яка розглядає І. не лише і не стільки як предметну сферу, існуючу окремо від суб'єкта, а в її взаємозв'язках з ним. Завдяки такому підходу І. постає у єдності своїх онтологічних і гносеологічних характеристик як багатомірний феномен, різноманітні вияви якого неоднаково фіксуються і акцентуються в діяльності, відносинах, поведінці, спілкуванні та свідомості різних людей; зрештою - як цілісність і, водночас, - як конкретне і невичерпне розмаїття історичних реалій, утворене, відтворене та відображене і окремим індивідуальним горизонтом історичних життєдіяльності й свідомості кожної людини, і їх сукупністю, тобто як інтегративне поле їх перетину. Подібно до філософії та соціології, І. також досліджує людське суспільство як своєрідну цілісність, вивчає творчу потугу людства в усіх галузях його життєдіяльності та є однією з найважливіших форм самоусвідомлення людством самого себе А. ле якщо філософія розглядає суспільство в єдності його динамічних і структурних, діахронічних і синхронічних характеристик, а соціологія фокусується на структурних, синхронічних, то І. як наука акцентує увагу на діахронічних, динамічних характеристиках суспільства як цілого. І. - інтегративний процес розвитку і зміни не лише людських індивідів, а й мезоіндивідів (напр. етносів) та макроіндивідів (як-то, цивілізацій). Протягом тривалого часу домінував своєрідний лінійний "моноцентризм" І. як науки, тобто тлумачення історичного процесу в цілому лише з позицій власної цивілізації. Напр., для класичної західноєвропейської історичної науки властивий європоцентризм, з позицій якого всесвітня І. поділялася на стародавню, середньовічну і Нового часу. Однобічний, європоцентристський характер цього поділу був підданий критичному аналізу в праці Данилевського "Росія і Європа" (1871), та пізніше - Шпенглером ("Занепад Європи", 1918 - 1922) і Тойнбі ("Дослідження історії", 1934 - 1961). В працях цих та ряду інших мислителів доводиться спрощеність лінійного тлумачення І. в таких різновидах, як регресистське (Монтень, Руссо, Ортега-і-Гассет) та прогресистське (Вольтер, Кондорсе, Гердер, Гегель, класичний марксизм) і наголошується принципово новий підхід до І., за якого вона постає як вельми складне, нелінійне, поліцентричне утворення. За сучасних умов відбувається інтенсивна розробка саме такого, некласичного розуміння І. як поліцентричного процесу.

СУБСТАНЦІЯ (лат. substantia - сутність, дещо засадниче, підстава) - гранична засада, що дозволяє зводити багатоманітність і змінність властивостей до чогось постійного, відносно сталого і самостійно існуючого; деяка реальність, розглянута в аспекті її внутрішньої єдності. В історії філософії С. тлумачилась по-різному: як субстрат, як сутнісна властивість, як те, що здатне до самостійного існування, як підстава і центр змінності предмета, як логічний суб'єкт. В онтологічному аспекті залежно від загальної спрямованості філософських учень вирізнялися одна (монізм), дві (дуалізм), множина (плюралізм) С. Як специфічно філософський (матафізичний і логічний водночас) термін "С." вводить Аристотель, який ототожнював С. із першою сутністю ("усією"), тобто чимось засадничим, котре невід'ємне від речі в її індивідуальності, і разом з тим характеризував С. як логічну категорію, якій у висловлюванні (реченні) відповідає підмет. У давньогрецьк. філософії релевантно до її загальної онтотеологічної інтенції можна говорити і про тлумачення С. як субстрату і першопринципу змінності речей (напр., стихії мілетців, "вогонь-логос" Геракліта, "атоми" Демократа). Тлумачення Аристотелем форми як першопричини, що зумовлює визначеність речей, започаткувало розрізнення тілесної і духовної С., котре у середньовічній філософії вилилось у спір між номіналізмом і реалізмом про "субстанційні форми" сущого. У Новий час онтологічне розуміння С. як граничної засади буття започатковане в емпіризмі Бекона, який ототожнив С. із формою конкретних речей. Декарт цій якісній інтерпретації протиставив раціоналістичне вчення про дві С.: матеріальну (для якої характерна протяжність і кількісне вимірювання) і духовну (мислительну). Спіноза долає цей дуалізм на ґрунті пантеїстичного монізму: мислення і протяжність - не дві С., а два атрибути єдиної С. Ляйбніц у вченні про монади вирізняє множинність простих і неподільних С., які характеризуються самодіяльністю, відповідно - активністю і змінністю. Гносеологічне осмислення С. як поняття було запропоноване Локком, для якого С. є однією із складних ідей В. ерклі заперечував поняття матеріальної С., а Г'юм, відкидаючи існування як матеріальної, так і духовної С., вбачав в ідеї С. деяку цілісну гіпотетичну асоціацію. Кант долає як "онтологізм", так і "гносеологізм" тлумачення С. Остання необхідна для теоретичного пояснення явищ, оскільки є умовою можливості досвіду. Відтак С. - це не незмінний речовий субстрат, а внутрішньозмінне діалектичне поняття. Цю думку підхоплює Гегель, який, ототожнюючи мислення і буття, вказує на внутрішню суперечність як джерело саморозвитку С., поєднуючи її у такий спосіб із самодіяльністю суб'єкта. С. - ступінь розвитку абсолютної ідеї і свідомості суб'єкта. У діалектико-матеріалістичній течії марксизму С. витлумачується як матерія в розвитку форм її руху, а світ, що розкривається, - як універсум діяльності людини. Критикуючи метафізику, позитивізм і неопозитивізм, відкидають і поняття С. як рудимент буденної свідомості і хибного натуралістичного подвоєння дійсності в процедурах та мові науки. Як і у позитивізмі, традиційна логіка і гносеологія, що базувались на понятті С., заперечуються прагматистами у фікціоналізмі Файхінгера. Кассирер дає функціональне витлумачення С., а Гуссерль, вбачаючи у фізичному предметі лише мислительну єдність, вказує, що субстантивація свідомості є наслідком кризи європейської науки і європейської культури. Розкриваючи засади останніх як власне метафізичні, Гайдеггер у субстанційному тлумаченні світу як реально сущого і підвладного людині вбачає наслідок його метафізичного суб'єкт-об'єктного роздвоєння. Виникнення категорій суб'єкта і об'єкта Гайдеггер пов'язує із структурою європейських мов. Із розвитком лінгвокультурологічних досліджень С. прочитується як текст, але у постструктуралізмі Дерриди текст - як наслідок тотальної "деконструкції" логоцентризму і метафізики - перестає бути субстанційною константою. Європейська метафізика і логіка заперечуються "плюралістичною онтологією" і "логікою місця" Нісиди Кітаро, відтак відкидається й аристотелівська традиція тлумачення С., ототожнення її із формою, самодостатнім існуванням К. ласичне тлумачення С. зберігається в бергсоніанстві, реалізмі і неореалізмі, неотомізмі.

n ком. товар, товари; виріб, вироби; річ; благо, блага; a товарний

продукти чи послуги, спрямовані на задоволення тих чи ін. потреб суспільства, які можна купити або продати

═════════■═════════

acceptable goods прийнятний товар; advertised goods рекламований товар; agricultural goods сільськогосподарські товари; assorted goods підібрані товари • сортовані товари; auction goods аукціонний товар; barter goods бартерний товар; basic goods основні товари; branded goods марочні вироби • марочні товари; brown goodss: аудіо- та відео-товари; bulk goods гуртовий товар; canned goods консервовані товари; capital goods; choice goods добірний товар; competing goods конкуруючі товари; competitive goods конкурентні товари; competitively priced goods конкурентні товари; complementary goods доповнюванні товари; consignment goods консигнаційний товар; consumer goods; contingent goods випадковий товар • не передбачений заздалегідь товар; convenience goods товари повсякденного попиту; cotton goods бавовняні товари; custom made goods товар, виготовлений на замовлення; cut-price goods товар за зниженою ціною; defective goods пошкоджені товари • дефектний товар; delivered goods доставлений товар; dispatched goods відвантажений товар; dry goods сухий товар; durable goods товари тривалого вжитку • товари довгострокового користування; duty-free goods безмитні товари; electrical goods електричні товари; eligible goods прийнятий товар; essential goods необхідні товари • обов'язкові товари; exchangeable goods товари, які підлягають обміну; expired goods прострочений товар; export goods експортні товари; exported goods експортовані товари; factored goods комісійні товари; fancy goods модні товари • вишукані товари; fashion goods модні високоякісні товари; fast-moving goods ходові товари • збутовий товар • товар, що має попит; faulty goods пошкоджений товар • дефектний товар; finished goods готовий виріб; first class goods першорядний виріб; fixed price goods товари, які продаються за твердою роздрібною ціною; foreign goods закордонні товари; foreign-made goods закордонні товари; fragile goods ламкі товари • крихкі товари; frozen goods заморожений товар; future goods товари, куплені завчасно; generic goods немарочні товари; hard goods товари тривалого вжитку; hazardous goods небезпечні вироби; high-grade goods високосортні товари; homemade goods товари домашнього виготовлення; household goods господарські товари; import goods імпортні товари; imported goods імпортовані товари; incoming goods наступний товар; industrial goods промислові товари; inferior goods товари низької споживчої цінності; inflammable goods займистий товар • вогненебезпечний товар; insured goods застрахований товар; intermediate goods проміжні товари • напівфабрикати; knitted goods трикотажні вироби; large-scale goods товари масового споживання; low-grade goods низькосортний товар; luxury goods товари розкоші • предмети розкоші; manchester goods білизна; manufactured goods виготовлений товар; marked goods товар, знижений у ціні; marketable goods товар, що має попит; miscellaneous goods різноманітний товар; new goods новий товар; non-durable goods товар короткочасного користування • товар короткотривалого споживання • товар короткочасного вжитку; noncompetitive goods неконкурентоспроможні товари; nonhazardous goods безпечні вироби; non-refundable goods товар, що не підлягає поверненню і компенсації; nonrival goods неконкурентний товар; non-traded goods товари для внутрішнього користування; normal goods нормальне благо; ordered goods замовлений товар; packaged goods упакований товар; patent goods патентовані товари; perishable goods швидкопсувний товар • товар, який швидко псується; piece goods штучний товар • тканина в кусках; pledged goods заставлений товар; prepackaged goods фасований товар; primary goods сировинні товари; processed goods готовий виріб; proprietary goods фірмовий товар • марочні товари; quality goods високоякісний товар; refrigerated goods охолоджені товари; rejected goods забракований товар; repaired goods відремонтований товар; replaceable goods обмінюваний товар • обмінний товар; replaced goods замінений товар; retail goods роздрібні товари; returnable goods товари, які можна повернути; sale goods розпродажні товари; seasonal goods сезонні товари; secondhand goods уживаний товар; secondrate goods другосортні товари; selected goods добірний товар; semidurable goods товари з обмеженим терміном користування; serially produced goods товари серійного виробництва; shipped goods відвантажений товар; soft goods текстильні товари • товари короткочасного користування; sold goods проданий товар; specialty goods товари особливого попиту; spoiled goods зіпсований товар; spot goods товари в наявності; standardized goods стандартні товари; staple goods основні товари; store goods магазинні товари; style-and-fashion goods модні товари; substandard goods недоброякісні товари; substitute goods товари-замінники; superior goods товар високої споживчої цінності; surplus • товарний надлишок; taxable goods товари, оподатковувані митом; textile goods текстильні товари; trademarked goods марочні товари • фірмові товари; transit goods транзитні товари; unmarketable goods товар, не придатний для торгівлі; unshipped goods невідвантажений товар; unsold goods непроданий товар; unwrapped goods неупакований товар; white goods полотняні товари

═════════□═════════

cost of goods sold собівартість реалізованих товарів; exchange of goods товарообмін; goods and services товари і послуги; goods en route товари в дорозі; goods for immediate delivery товар з негайною здачею; goods from stock товар зі складу; goods held in trust зберігати товар за дорученням; goods in process незавершене виробництво • товар в процесі виробництва; goods in stock товарні запаси; goods in transit товари в дорозі • відвантажений товар; goods of equal value рівноцінні товари; goods on approval товар для схвалення; goods on consignment товари на консигнацію; goods on hand наявний товар; goods short delivered нестача товару при доставці • недопостачання; goods train товарний поїзд • вантажний поїзд; goods vehicle товарний екіпаж • товарний засіб пересування; goods wagon товарний вагон; goods warehouse товарний склад; shortage of goods нестача товарів • дефіцит товарів; surplus of goods товарний надлишок; to advertise goods рекламувати товар; to buy goods купувати/купити товар; to carry goods перевозити/перевезти товар; to clear goods звільняти/звільнити товар від мита; to collect goods забирати/забрати товар; to consign goods посилати/послати товар на консигнацію; to deliver goods постачати/постачити товар; to dispose of goods збувати/збути товар; to distribute goods розподіляти/розподілити товар; to exchange goods обмінювати/обміняти товари; to exhibit goods виставляти/виставити товари; to export goods експортувати товари • вивозити/вивезти товари; to feature goods виставляти/виставити товари; to have goods on trial апробовувати товар • ухвалювати/ухвалити товар; to import goods імпортувати товар • ввозити/ввезти товар; to insure goods застраховувати/застрахувати товар; to introduce goods (on the market) впроваджувати/впровадити товар; to invoice goods виписувати/виписати рахунок-фактуру на товар; to keep goods in stock тримати товар на складі; to load goods навантажувати/навантажити товар; to manufacture goods виготовляти/виготовити товар; to mark goods позначити товар; to mortgage goods заставляти/заставити товар; to obtain goods одержувати/одержати товар • отримувати/отримати товар; to offer goods пропонувати/запропонувати товар; to order goods замовляти/замовити товар; to pack goods упаковувати/упакувати товар; to pay for goods оплачувати/оплатити товар; to price goods визначати/визначити ціну товару; to produce goods виготовляти/виготовити товар; to provide goods постачати/постачити товар; to purchase goods купувати/ купити товар; to push goods рекламувати товар; to recall goods відкликати/відкликати товар; to reject goods відмовлятися від товару; to resell goods перепродувати/перепродати товар; to return goods повертати/повернути товар; to secure goods оберігати/оберегти товар • забезпечувати/забезпечити товар; to sell goods продавати/продати товар; to sell goods retail • продавати/продати товар вроздріб; to sell goods wholesale продавати/продати товар гуртом; to sell out goods розпродувати/розпродати товар; to send goods on approval посилати/послати товар для схвалення; to ship goods відвантажувати/відвантажити товар; to stock goods утримувати товар на складі • тримати товар на складі; to supply goods постачати/постачити товар; to trace goods стежити за рухом товару; to trade in goods торгувати товаром; to transfer goods перевантажувати товар; to turn out goods випускати/випустити товар; to unload goods вивантажувати/вивантажити товар; to value goods оцінювати/оцінити товар; to warehouse goods поміщати/помістити товар на склад; to withdraw goods from the market знімати/зняти товар з продажу на ринку; transport of goods перевіз товарів • транспорт товарів; transporting of goods перевезення товарів; unloading of goods розвантаження товарів

Гоббс, Томас (1588, Вестпорт - 1679) - англ. філософ, політичний теоретик О. світу отримав в Оксфордському ун-ті Н. а формування теоретичних поглядів Г. значний вплив справили філософські й наукознавчі вчення Бекона, Галілея, Декарта, Гассенді та ін. Політична теорія Г. відбивала тогочасні політичні події в Англії (революція 1642 - 1646 рр., Довгий парламент, диктатура Кромвеля, Реставрація Стюартів та ін.) та особисту участь мислителя у суспільно-політичних процесах, що відбувалися як в Англії, так і в континентальній Європі (Г. понад 11 років проживав у Франції). Філософська концепція Г. розгортається через послідовний аналіз спочатку природи тіла назагал, потім людини і завершується політико-філософською доктриною. Причинність - головний закон, якому підлягають відношення між тілами. Механічний рух, що передається через контакт одного природного тіла з іншим, - яскравий приклад дії закону причинності. Дух або думка - це "нематеріальна матерія", тому з точки зору закону причинності є суперечністю вже у вихідних поняттях. Чільною метою філософії, згідно з Г., стає опанування новим знанням та методологією дослідження, які спроможні кардинально змінити предмет пізнання. Основа теоретичного знання - це чуттєвий досвід людини О. б'єктові чуттєвого сприйняття не притаманні ніякі субстанційні властивості, окрім протяжності. Сприйняття людиною будь-якого матеріального тіла спирається насамперед на показники її органів почуття. Пам'ять і уява - це лише оманливі почуття, або "фантазми" Д. іяльність людини також підлягає законові причинності і в цьому сенсі вона не є вільною, хоча Г. і визнавав свободу людини, порівнюючи її з вільним впадінням ріки у море. У лінгвістичній концепції Г. слову надається значення мітки, знака, імені певного, досвідно означеного тіла. Подібний підхід Г. реалізує і в теорії моралі, яка в свою чергу визначає основоположні принципи політичної філософії. У природному стані люди керуються винятково егоїстичними інтересами, діючи за принципом "війна всіх проти всіх". Для того, щоб уникнути стану постійного розбрату, люди йдуть на укладання контракту (договору). Громадянське суспільство, яке утворюється в результаті договору, має істотні переваги перед природним станом міжлюдських стосунків. Головною з них є спроможність передати владу абсолютному суверенові (монархові), який забезпечує мир та право людини на життя. Якщо право на життя не гарантується належним чином, то людська спільнота може і повинна укласти новий договір.

[br]

Осн. тв.: "Людська природа, або засадничі елементи політики" (1650); "Складові закону, моралі та політики" (1650); "Левіафан" (1651); "Зауваження стосовно свободи, необхідності та випадковості" (1656); "Про людину" (1658).

ЗАКОН і ХАОС ( від грецьк. - νόμοξ - звичай, закон; χαίνω - розверзаюся) - категорії, що дозволяють фіксувати єдність таких суперечливих сторін буття, як повторюваність, стійкість, регулярність, істотність, необхідність, упорядкованість, загальність, з одного боку, і випадковість, непередбачений, безладність, іррегулярність, неістотність, нестійкість, з другого.Категорія закону формувалась у контексті уявлень про організуючі функції людини, держави та юридичних норм, перенесення цих уявлень (найчастіше під час становлення політичної системи суспільства) на світовий універсум у вигляді ідеї надлюдської впорядкувальної сили (дао в стародавньому Китаї, логос Геракліта, нусАнаксагора в стародавній Греції, регулятивна роль напівміфологічних богів і т.п.) С. вітовий порядок і людська доля розглядались як результат дії цієї сили. У Новий час з'являється поняття закону природи, який філософами і природознавцями тлумачиться по-різному: як причина і форма речей, рухів і властивостей (Бекон, Декарт), як фіксація стійких і однозначних відношень у природі (закони Ньютона), як необхідні, істотні зв'язки між явищами, перш за все механічними (франц. матеріалісти XVIII ст.); як об'єктивні, необхідні, всезагальні, пізнаванні відношення (Фоєрбах). Гегель розглядає закон як надіндивідуальний ідеальний принцип розгортання абсолютного духу М. арксизм прагне довести наявність об'єктивних законів не тільки у природі, а й у суспільстві, розглядаючи історію суспільства як "природно-історичний процес". У гносеологічному плані закони співставляються та інколи ототожнюються з аксіомами (Галілей), гіпотезами (Коперник, Кеплер), принципами і правилами, пізніше з теорією, моделлю, рідше - з причинністю (детермінізмом), гармонією (красою), визначеністю, структурою, метою. Неопозитивізм розглядає З. як зв'язок переживань суб'єкта, апріорні вимоги для дослідника, які дозволяють йому вивчати дійсність (Вітгенштайн, Шлік). У фальсифікаціонізмі Поппера закони редукуються до гіпотез, в "анархістській епістемології" Фоєрабенда вони розчиняються в загальноструктурному контексті як один із моментів проліферації (розмноження) знань різного типу. Категорія хаосу виникла на ґрунті міфологічних уявлень про невпорядковану першопотенцію світу, яка сполучає у собі можливість універсального породження й універсального поглинання. Пізніше, особливо у XX ст., хаос розглядався не тільки як причина порушення порядку, а й як джерело його виникнення (порядок - форма буття хаосу). Після бурхливих дискусій щодо сутності квантової механіки, динамічних і статистичних законів між "детерміністами" та "індетерміністами" стало очевидним, що X. і З. завжди перебувають у єдності. Характеристика законів як незмінних, "універсальних", "всесвітніх" і т.п. є перебільшенням, пов'язаним з їх невиправданою субстанціалізацією. Оскільки закон реалізуюється не тільки через необхідні, а й випадкові і хаотичні явища, то він виступає не як фатальна примусова сила, а як тенденція, "динамічний хаос". Ідея невіддільності З. і X. отримує подальшу розробку в нелінійній фізиці, синергетиці (Пригожий, Хакен), в культурології (аналіз співвідношення визначеності і невизначеності в культурогенезі, Лотман), в соціально-політичних дослідженнях (проблема поєднання держави і громадянського суспільства, примусу і свободи тощо), у ході розвитку постмодерністських тенденцій (поняття "хаосмосу", "деконструкції" та ін.).

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ - процес зародження і розвитку філософських знань; наукова галузь, що вивчає історію філософського мислення. Зародження філософських ідей в культурі Китаю, Індії, країн Близького Сходу і Стародавньої Греції дослідники датують поч. - серед І. тис. до н. е. З цього часу починається відлік історії філософії як процесу. Перші спроби зібрання свідчень про знання, здобуті в результаті філософської рефлексії, здійснюються в культурі Стародавнього Сходу й Єгипту. Більш спеціалізовано осмислення процесу розвитку філософської думки розпочинається в античності Аристотелем й грецьк. доксографами (Теофраст,Діоген Лаертський, Секст Емпірик). їх творчість започатковує розвиток І. Ф. як наукової дисципліни. В II - III ст. здійснюється перехід від опису і класифікації філософських текстів, - чим переважно обмежувався підхід доксографів, - до екзегези, коментування, витлумачення їх. Початок цьому етапові в розвитку І. ф. було покладено в Александрійській школі, на здобутки якої спираються представники історико-філософської науки доби Середньовіччя, що осмислюють переважно досвід античної філософії (Юстін Філософ, Іполіт, Тома Аквінський та ін.) С. уттєвий внесок в історико-філософське вивчення античної спадщини належить араб, вченим. Першим значним араб, істориком філософії був Шахрастані (XII ст.), твір якого "Релігійні секти та філософські школи" являє одну з ранніх спроб викладу всесвітньої І. ф. Аналогічний твір в Європі належить учневі Дунса Скота - Берлі ("Книга про життя і нрави давніх філософів і поетів", близько 1330 р.). Інтерес до осмислення античної філософської спадщини, філологічної критики й перекладу творів Платона, Аристотеля, Цицерона, Лукреція, Плотіна, Прокла та ін. визначає спрямованість історико-філософських досліджень доби Відродження. Переважні зусилля дослідників у цей час спрямовані на розробку фактографічного рівня історикофілософської науки (Йоанн Баптист Буонасеньї "Листи про знаменитіші секти філософів та їх відмінності між собою" (1458); Фриз "Хронологічна бібліотека класичних філософів" (1592). Суттєвий поворот до поглиблення методології історико-філософського дослідження здійснюється в XVII ст. (Бекон, Бейль) й наступному XVIII ст. (Бруккер "Критична історія філософії від створення світу до нашого часу" (1742 - 1744), Теннеман "Історія філософії" (1798 - 1819), Аст "Нарис історії філософії" (1807) та ін.) А. ктивізація історико-філософських досліджень в XVII - XVIII ст. створила передумови для переходу на новий етап розвитку, що позначений зверненням від методичної рефлексії до власне методологічного, теоретичного обґрунтування І.ф. Стимулом для такого переходу стала "критична філософія" Канта. Власне, підсумком, першим результатом його є історико-філософська концепція Гегеля С. уть гегелівської концепції - в обґрунтуванні погляду на І. ф. як закономірний процес розвитку, де всі філософські системи необхідно пов'язані одна з одною. Послідовність філософських систем обумовлена внутрішньою логікою виведення філософської ідеї. Кожна філософська система не зникає в історії, зберігаючись як момент єдиного цілого. Являючи специфічний вираз абсолютного, філософська система, згідно з Гегелем, належить своєму часові. Вона є "думкою своєї епохи", виражаючи її дух. Подальший поступ історико-філософської науки переважно спрямований на розвиток і подолання недоліків, властивих гегелівській концепції І. ф. У зв'язку з цим здійснюються спроби уточнити розуміння суб'єкта філософського розвитку. Якщо Гегель розглядав І. ф. як процес самопізнання абсолютного духа, то в концепціях кін. XIX - XX ст. реальним суб'єктом філософування вважається індивід (філософія життя, екзистенціалізм), суспільні класи (марксизм), нації (націоналізм) тощо. Всупереч гегелівському уявленню про І. ф. як однолінійно спрямований процес прогресивного розвитку, обґрунтовуються підходи, згідно з яким І. ф. являє плюралістичну сукупність самоцінних філософських систем (постмодернізм), аналізується діалогічний зв'язок між окремими системами як спосіб реального буття філософії (філософія діалогу, комунікативна філософія). Спеціально досліджуються процедури історикофілософського витлумачення тексту (герменевтика). Об'єктом дослідження І. ф. є тексти, що містять відображення філософськи значимих ідей, наявних у культурі. Загальна сукупність їх утворює зміст філософської культури суспільства на певному етапі його розвитку. Особливість предмета історико-філософської науки зумовлена специфікою співвідношення І. ф. із власне філософією. Філософія є не лише предметом історикофілософського вивчення, вона включає І. ф. як свій органічний компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання й саморозвиток філософії. І.ф. як галузь наукового дослідження являє складне структурне утворення, що реалізує свої завдання на фактографічному, теоретичному та історіографічному рівнях. У процесі вивчення об'єкта історико-філософського дослідження здійснюється аналіз передумов його виникнення (генетичний аналіз), сутності (есенціональний аналіз) і особливостей функціонування філософських ідей в історії культури (функціональний аналіз). Історико-філософське дослідження здійснюється з огляду вимог логічного аспекту (де досліджується внутрішня логіка розгортання філософської ідеї в історії), соціологічного (досліджуване явище розглядається як результат діяльності філософських і нефілософських спільнот - філософські школи, напрями, течії, соціальні класи, нації тощо) та культурологічного аспекту (рух філософських ідей розглядається в контексті історії культури, в якій ідеї формуються й зазнають певних трансформацій в процесі функціонування). В межах, передусім, культурологічного аспекту здійснюється дослідження історії національної філософії як духовної квінтесенції культури певного народу. Історико-філософські дослідження особливо активізуються на кризових етапах історії, коли нагальною стає потреба переосмислення нагромадженого досвіду з огляду нових завдань філософського осягнення дійсності. Цим пояснюється зростання ролі історикофілософської науки на нинішньому етапі розвитку людства, зважаючи на корінні зміни, що відбуваються на поч. III тис З. добуття Україною державної незалежності фундаментально вплинуло на активізацію досліджень в галузі історії укр. філософії, суттєво розширило коло досліджуваних проблем, надало поштовху осмисленню й застосуванню як традиційних для укр. філософії, так і нових методологічних парадигм. Зародження укр. філософії охоплює тривалий період від V по IX ст. Воно тісно пов'язане з розвитком міфологічних уявлень давньоукр. племен. Середньовічний період розвитку укр. філософії починається від Княжої доби (XI - XIII ст.) і триває до серед. XIV ст.; він репрезентується філософськими ідеями (джерелом яких була філософія патристики, насамперед, східної), що утворили підґрунтя нефілософської (релігійної, мистецької) творчості, політичної діяльності тощо. Від серед. XIV ст. до кін. XVII ст. тривав ранньоновітній період в історії укр. думки, що характеризувався розвитком ренесансно-гуманістичних, реформаційних ідей, а також бароковою схоластикою в її православній версії. Від останньої започатковується професійна укр. філософія. Новітній період розвитку укр. філософії (XVIII - XIX ст.) пов'язаний із Просвітництвом, релігійною філософією, преромантичними і романтичними тенденціями, рецепцією нім. ідеалізму (Канта, Гегеля, Фіхте, Шеллінга), філософією мови (з опертям на ідеї Гумбольдта, Лотце і Штайнталя), позитивізмом; в суспільно-політичній думці розроблялись ідеї лібералізму, консерватизму, націоналізму. В укр. філософії XX ст. (на теренах колишнього СРСР) домінувала марксистсько-ленінська філософія; в Галичині переважали семіотичні і логіко-методологічні дослідження, автори яких дотримувалися матеріалістичної, позитивістської і неотомістської орієнтації (див. Львівсько-Варшавська логіко-філософська школа). Систематичне вивчення історії укр. філософії і суспільно-політичної думки почалося у XIX ст. Воно спиралося на панівний тоді в Україні народницький світогляд, джерелом якого була романтична філософія з характерною для неї ідеалізацією простого люду і сільської культури як підґрунтя національної самобутності (див. Куліш). В дослідженнях Антоновича, Грушевського, Лесі Українки, Франка домінувала методологія і філософія Просвітництва, частково - позитивізму. Історико-філософська концепція Чижевського ґрунтується на понятті національної філософії, передбачає виклад І. ф., в тому числі й укр., в історико-культурному контексті. Вагомим внеском у вивчення історії укр. філософії, зокрема політичної філософії, є праці Лисяка-Рудницького. У радянський час історія укр. філософії розглядалась переважно як складова частина всесвітнього розвитку філософії, що відбувався у формі боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Помітним здобутком тогочасних укр. учених була підготовка тритомної "Історії філософії на Україні" (К., 1987), два томи якої були опубліковані. Незважаючи на обмеження і перешкоди, що їх створювала на шляху дослідницької праці марксистсько-ленінська методологія, вітчизняні історики філософії зробили чималий внесок у розвиток укр. історико-філософської науки, особливо щодо вивчення філософської думки Княжої доби, ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей, філософії барокової доби, насамперед, філософії КМА, спадщини Сковороди та видання його творів (дослідження Шинкарука, Горського, Іваньо, Нічик і очолюваної нею дослідницької групи). Нині, спираючись на різні методологічні підходи (герменевтику, структурний аналіз текстів, компаративно-історичний аналіз тощо), укр. історики філософії працюють над відтворенням цілісної картини історії укр. філософії, розуміючи її як невід'ємну частку загальноєвропейського духовного процесу, як плюралістичне поєднання різноманітних напрямів, течій, шкіл, що, взаємодіючи між собою, утворюють підвалини самобутнього побуту укр. філософії і культури (дослідження Лісового, Бадзьо, Забужко, Сирцової та ін.).

НАТУРАЛІЗМ ПРАВОВИЙ - напрям у філософії права, що ґрунтується на ідеї існування поряд з правовими нормами реальних юридичних систем принципів природного права, які регулюють колективну та індивідуальну поведінку людей безпосередньо чи опосередковано через юридичні системи і виступають позаправовими стандартами їх оцінки. Н.п. порушує низку філософських проблем щодо походження, характеру і форм маніфестації принципів природного права, способів виявлення і розв'язання суперечностей між вимогами природного права і юридичними системами, взаємовідношень права з релігією, мораллю, політикою тощо. Традиційний Н.п., що був панівним до серед. XX ст., стверджує, що принципи та категорії природного права випливають із "справжньої" іманентної природи людини і суспільства, характеризуються незмінністю, позаісторичністю та незалежністю від суб'єктивних факторів, відіграють визначальну та оцінювальну роль щодо останніх, виступають регулятивами реально існуючих юридичних систем, зокрема, у вигляді принципів справедливості, загальної обов'язковості, рівності перед законом. Норми природного права існують як наслідок природного порядку, дії законів природи (Цицерон, Аристотель, Гоббс, Локк) або як запроваджені Богом, Творцем світу і людини (Тома Аквінський, Августпин, Лютпер). Відповідно до цього вирізняються два способи пізнання принципів природного права: людський розум і релігійне одкровення. Особливо багато уваги приділяється цим питанням в християнських версіях Н.п. Традиційний Н.п. історично змінювався. Зокрема, якщо в Середні віки мета природного права вбачалася в зорієнтованості колективної та індивідуальної поведінки на добро, то в Новий час вона полягає в усталенні меж для вільної реалізації індивідами своїх цілей. Для сучасного Н.п. характерним є виведення принципів і норм природного права із етичних, соціальних та політичних теорій. Необхідною умовою продуктивного функціювання будь-якої юридичної системи є врахування потреби у співробітництві та взаємних зобов'язаннях суверена і виконавця, законодавця і громадянина, а також міжособистісних взаємин, ефективності суспільних інститутів (Фуллер) В. исувається вимога моральної оцінки правових систем і окремих законів О. станні повинні містити правові норми, що дозволяють найповнішу моральну інтерпретацію, зокрема, судових рішень (Дворкін).

НЕОЛІБЕРАЛІЗМ ( від грецьк. νεοζ - новий та лат. liberalis - вільний) - одна з форм існування сучасного лібералізму. Подібно до лібералізму класичного, Н. ставить на меті пошук шляхів і умов, які могли б забезпечити стійкий і динамічний розвиток суспільства, інновативність і креативність соціальних форм Д. ля реалізації цього завдання класичний лібералізм вважав за необхідне всіляко сприяти виокремленню і певній автономізації соціальних сфер (особливо економіки, яка виступала могутньою трансформативною силою у проектах Модерну XVIII - XIX ст.), невтручанню у спонтанний розвиток, який і створює порядок, заснований на свободі. Істотні трансформації, яких зазнали розвинені ліберальні суспільства на рубежі XIX - XX ст. (монополізація економіки, фордизм, державна політика "соціальної амортизації" та ін.), зумовили світоглядні зміни у ліберальній філософії. Філософські розвідки Н. збагачувалися неоліберальною прагматикою, пошуками політики, яка б була адекватною добі світових воєн і революцій, доленосним зрушенням в історичній долі як окремих націй, так і всього людства. Н. доктринальний виразно репрезентований ідеологією "Нового курсу" Рузвельта, кейнсіанством, теорією і практикою "держави загального добробуту" та ін. Якщо класичний лібералізм автономізував і асинхронізував сфери соціального буття задля більшої ефективності суспільного розвитку, то Н. скоріше віддзеркалює тенденцію до більшої злагодженості соціального організму, підпорядковуючи міркування ефективності вимогам соціальної безпеки та вгамовуючи дух соціального експериментування тяжінням до більшої передбачуваності і впорядкованості. Підходи Н. виходять із перфекціоністських установок (можливість і необхідність покращення, вдосконалення умов соціального буття), поміркованого етатизму (визнання ролі держави у гарантуванні і забезпеченні прав людини, створенні і підтриманні необхідних засад функціювання громадянського суспільства, захист правовими й демократичними засобами загальновизнаних цивілізаційних цінностей, активне здійснення на державному рівні науково-технічної і освітянської політики тощо), чіткішого позначення у ліберальній філософії ідей і принципів консенсусу, солідарності і соціального партнерства. Разом з тим Н. продовжує відстоювати докорінні ліберальні цінності розвитку і відкритості змінам, свободи і гідності особистості, соціального плюралізму і толерантності, досягнення певної гармонії між індивідом і спільнотою через посередництво "абсолютизму права" та ін.

СЕРЕДНІЙ КЛАС - поняття менеджеріальної та стратифікаційної теорій, що використовується на означення груп населення, що посідає проміжне положення між власниками і вищим керівництвом, з одного боку, та промисловими робітниками - з іншого. Поняття "С. к." слугує для обґрунтування тези про поступове зникнення класових відмінностей внаслідок розвитку індустріального суспільства, запровадження якісно нових, постіндустріальних технологій, зниження внутрішньокласової згуртованості, поширення соціальної рівноваги і послідовного здійснення трьох основних форм громадянських прав: юридичних, політичних і соціальних. Термін увійшов у науковий обіг, хоча уявлення про нього поступово видозмінюються, стають реалістичнішими. По-перше, виявилося, що С. к. зростає за рахунок розмивання меж не тільки "нижчих", а й "вищих" класів і прошарків різноманітних власників і менеджерів тощо. По-друге, що він не лише розширюється, а й розпадається, утворюючи групи, які поповнюють полярні класи. Напр., Дарендорф фіксує розмежування найманих службовців, які посідають позиції в бюрократичній ієрархії, від найманих службовців поза нею, причому бюрократи приєднуються до буржуазії, а працівники "білокомірцевих" фахів - до робітників. Внаслідок цього вихідні класи зберігаються, але стають дедалі складнішими й неодноріднішими. Саме тому, напр., робітники постіндустріального, автоматизованого виробництва тлумачаться подекуди як "новий середній клас" (Блонер, Белл). У критичному варіанті йдеться про інтеграцію представників різних класів і формування індивіда-функції, "одномірної людини" (Маркузе). Інші теоретики, визнаючи традиційний класовий поділ застарілим або ж занадто абстрактним, оцінюють формування, утворені внаслідок розмивання класів ("сервісний клас" Дарендорфа, "соціальна диференціація за статтю, віком і расою"; "належність", "когнітаріат" Тоффлера, "незалежний клас" Турена тощо), не лише як закономірні, а й як такі, що відіграють позитивну роль у суспільстві, що йде на зміну індустріальному.

СОЦІОБІОЛОГІЯ - напрям наукового дослідження, який, спираючись на інтеграцію даних генетики, еволюційної теорії, екології та етології з гуманітарним знанням, відстоює повну детермінованість соціальної поведінки біологічними законами. Її представники (Уілсон, Ламзден, Фридмен, Р'юз та ін.) роблять спробу дослідити біологічні засади усіх форм соціальної поведінки, осмислити в руслі єдиної концепції проблеми природи людини та шляхи подальшого розвитку культури, етики, свободи волі, створити синтетичну науку, "новий синтез", яка була б здатна охопити усі виявлення людської життєдіяльності. Попри всю дискусійність розробок, здійснених у цій галузі, несприйняття крайнощів "генетичного детермінізму", інтерес до її ідей з боку широких верств громадськості постійно зростає. Передусім це знаходить пояснення в тому, що в цій галузі наукових досліджень робиться цікава спроба синтетичного осмислення феномена людини, дослідження генези та розвитку соціальних форм поведінки (аргументація положення, що поведінкові структури є в такій само мірі продуктами еволюційного процесу, як і морфологічні), переконливе обґрунтування необхідності збереження життя на Землі у всьому багатоманітті його форм та виявів, пошук ефективних шляхів збереження людського роду за умов сучасної екологічної кризи. С. є одним із актуальних напрямів сучасного наукового дослідження, де так чи інакше відбувається реалізація нагальної загальнонаукової потреби в інтеграції біології з системою гуманітарного знання.